Ембріональний розвиток людини

Структура та функції амніона, хоріона, плаценти та пуповини.

І. Запліднення — це злиття чоловічої статевої клітини (сперматозоїда) і жіночої статевої клітини (яйцеклітини) з утворенням зиготи. 2 фази запліднення:

1)        Дистантна фаза. До того, як сперматозоїд зустрінеться з яйцеклітиною, він протягом  декількох годин просувається по жіночих статевих шляхах. При цьому  сперматозоїд взаємодіє з  слизовою оболонкою маткової труби. Тільки такі сперматозоїди мають здатність до  запліднення. Цей процес називається капацитацією. Під час капацитації з плазмолеми сперматозоїда в ділянці акросоми видаляються глікопротеїни та білки сперми.

2)        Контактна фаза починається з моменту наближення сперматозоїдів до яйцеклітини. Один зі сперматозоїдів прикріплюється до прозорої оболонки яйцеклітини і  починається акросомная реакція — виведення ферментів акросоми для локального руйнування прозорої оболонки. Потім один зі сперматозоїдів проникає в яйцеклітину — цей процес називається пенетрацією.

Після пенетрації відбувається кортикальна реакція, що полягає у викиданні вмісту кортикальних гранул яйцеклітини й утворення оболонки запліднення, що попереджає поліспермію, тобто попереджає проникнення інших сперматозоїдів в яйцеклітину.

Запліднення здійснюється в ампульній частини маткової труби.

Рис.9. Стадії запліднення та початок дроблення (схема).

1 – ооплазма; 1а – кортикальні гранули; 5 – сперматозоїди; 6 – направляючі тільця; 7 – поділ дозрівання овоцита; 8 – горбик запліднення; 9 – оболонка запліднення; 10 – жіночий пронуклеус;  11 – чоловічий про нуклеус; 12 – синкаріон; 13 – перший мітотичний поділ зиготи; 14 – бластомери.

ІІ. Дроблення — це послідовні мітотичні поділи зиготи, у результаті яких зигота перетворюється в багатоклітинний організм. Розміри  клітин, що утворюються, (бластомерів) з кожним поділом зменшуються. Дроблення  в людини — повне, нерівномірне, асинхронне. У результаті дроблення з зиготи утвориться бластула (бласоциста), вона має форму пухирця, стінка якого утворена подовженими клітинами трофобласта, усередині виникає порожнина бластоцель, на одному з полюсів на внутрішній поверхні трофобласта утвориться ембріобласт. Потім з ембріобласта утворяться зародок і деякі позазародкові органи, а з трофобласта –плодова частина плаценти. Під час дроблення зародок спочатку рухається по матковій трубі, а потім на 4-у добу переміщається в порожнину матки.

На 7-8 добу здійснюється імплантація — процес вростання зародка в слизову оболонку матки. Розрізняють 2 фази імплантації – адгезію та інвазію. Адгезія (прилипання) – це прикріплення бластоцисти до поверхні ендометрію. Інвазія – це вростання бластоцисти в слизову оболонку матки. Імплантаційна ямка утворюється в результаті впливу ферментів трофобласта.

ІІІ. Гаструляція – це стадія утворення зародкових листків (ектодерми, ентодерми, мезодерми). Перед гаструляцією на 2-му тижні ембріогенезу ембріобласт розділяється на 2 шари: епібласт і гіпобласт. Епібласт і гіпобласт утворюють зародковий диск.

Гаструляція в людини відбувається шляхом іміграції. На 14-16-й день ембріогенезу на поверхні епібласта в результаті переміщення клітин утворюється первинна смужка і первинний вузлик. Первинна смужка має первинну борозенку, а первинний вузлик – первинну ямку. У результаті переміщення клітин з первинного вузлика через первинну ямку утворюється хорда. Клітини, що виселяються з первинної смужки через борозенку, утворять зародкову ентодерму і мезодерму. Клітини, що залишаються в складі епібласта, утворюють ектодерму.

Нервова трубка утворюється з ектодерми на 16 — 22 день ембріогенезу. Цей процес називається нейруляцією. Спочатку в дорсальній частині ектодерми утвориться заглиблення –нервовий жолобок, потім краї його замикаються й утворюється нервова трубка. Між ектодермою і нервовою трубкою утворюється скупчення клітин – нервовий гребінь.

Диференціація мезодерми (дивися попереднє заняття)

ІV. Гістогенез  (дивися попереднє заняття)

Позазародкові органи: амніон, жовтковий мішок, алантоїс, пуповина, хоріон, плацента.

Амніон — це мішок заповнений амніотичною рідиною. Його стінка утворена позазародковою ектодермою і поза зародковою мезодермою. Амніотична рідина захищає плід від механічних травм, сприяє рухові плоду.

Жовточний пухирець Аналог жовткового мішка. Його стінка утворена позазародковою ентодермою (клітини гіпобласта) і позазароковою мезодермою. Він з’єднується жовтковою стеблинкою з первинною кишкою. Функції: кровотворення, утворення попередників статевих клітин.

Алантоїс — це невеликий виріст ентодерми в каудальній частині первинної кишки. Функція – він бере участь у формуванні судин плаценти.

Пуповина (пупочний канатик) утворений сполучною тканиною, усередині якої проходять судини (2 артерії й одна вена). Ця сполучна тканина називається слизовою і містить багато гіалуронової кислоти, що забезпечує тургор пуповини і попереджає здавлювання судин, що транспортують кров до плаценти і назад.

Хоріон – це похідна трофобласта і мезенхіми. Розрізняють ворсинчастий хоріон і гладкий хоріон. Ворсинчастий хоріон входить до складу плаценти.

Плацента – це орган, що забезпечує зв’язок між організмом матері і плодом. Тип плаценти в людини – дискоїдальний гемохоріальний, оскільки ворсинки хоріона омиваються материнською кров’ю. Плацента складається з материнської частини і плодової частини. Материнська частина утворена слизовою оболонкою матки, а плодова ворсинчастим хоріоном.